Зелене небо

Н. Лігерос

Переклад Г. Маслюк





- Ти бачив колір неба?
- Зелений?
- Так. Чи не дивно?
- Чому? Інші здаються звичайні?
- Маєш на увазі забуті хати?
- Так, отам, між голубими та фіолетовими долинами.
- Хто там живе?
- Не знаю. Тому тобі кажу.
- Забуті спогади?
- Не існують, лише на картинах.
- Навіть дерево зігнулося під вагою кольору.
- Може воно дало свій колір небу?
- Як кипариси?
- Як вертикальні пальці віри.
- Глянь і нижче, під глибокими лініями.
- Під чорними?
- Так, тими, що визначають межі.
- Полонина?
- Щось тебе не зворушило?
- Кольори?
- Смуток…
- Може… треба подумати.
- Немає стежини.
- Пройдемо поміж колоссям.
- Але, щоб його не поранити.
- Як мазки пензля.
- Так торкнулося хати, рожеве.
- Обережно, колосся.
- Роблю, що можу.
- Хіба не трагічно?
- Що саме?
- Як торкнутися, щоб не поранити.
- Але так легко поранити не торкаючись.
- Не хочу забути нічого.
- І все ж…
- Треба бути уважним?
- До всього…
- Чому?
- Тільки так продовжать своє існування люди.
- І забуті спогади.







free counters


Opus